/Files/images/Гурток мозаїка анімація.gif

z3

Принципом особистісно-орієнтованого та індивідуально-диференційованого підходу до дитини у процесі гуртка є орієнтація на особистісні, вікові особливості дітей, статеві відмінності хлопчиків і дівчаток індивідуальні виконавські можливості, розвиток здібностей, інтересу до мистецтва, здатності захоплюватися танцем.

Уроки танцю суттєво впливають на формування індивідуальності дитини, спричинюють її глибокі внутрішні зміни. Щоб найповніше застосувати різноманітні розвивальні можливості хореографічного заняття, слід пам’ятати, що уроки танцю, це передусім, уроки мистецтва, яке є могутнім чинником становлення емоційно-особистісного життя людини. На жаль, чимало дорослих вважають танець лише своєрідної гімнастикою. Між тим, виховання емоційності, духовності – найважливіший аспект хореографічних занять.

Хореографічні вправи дають уявлення про класичний танець. Класичний танець - це вид хореографічної пластики, побудований на певних строгих законах. Він являє собою чітко вироблену систему рухів. Проте саме в дитячому віці закладаються основи класичного танцю, дається початкова освіта. Класичний танець спрямований на вироблення необхідних хореографічних навичок: розвиток виворотності, зміцнення мускулатури, стоп і підйому, розвиток еластичності зв'язок і м'якість рухів. Якщо дитина прагне виразити себе за допомогою руху, не обмежуйте її, допомагайте розвивати виразність, пластичність, загальну культуру руху.

На колективних заняттях вивчаються найпростіші танцювальні елементи і композиції. Діти вчаться працювати у взаємодії один з одним, розуміти і відчувати партнера. Всі навички та вміння, придбані на колективних заняттях, стануть в нагоді дітям в подальшому житті. Дитина, яка вміє танцювати, розвивається швидше і гармонійніше своїх однолітків.

Існує думка: чим раніше розпочати формування фізичних умінь, потрібних для мистецтва хореографії, тим більшого успіху буде досягнуто.

Розвага "Радісний фітбол"

для дітей старших груп "Сонечко" та "Капітошка"

фітбол

Фітбол у перекладі з англ. означає «м'яч для опо­ри».

М’яч має певні властивості, використовується для оздоровчих, коригувальних і дидактичних цілей. Це розмір, колір, запах і його особлива пружність.

Спільна робота рухового, вестибулярного, зо­рового і тактильного аналізаторів, що включа­ються підчас виконання зрв на м'ячі, підси­лює ефект занять. Крім того м’ячі мають ванільно- цукерковий запах, і діти залюбки займаються на таких тренажерах.

М'ячі можуть бути не лише різного розміру, а й ко­льору. Адже відомо, що кольори по-різному вплива­ють на психічний стан і фізіологічні функції людини. Теплий колір (червоний, помаранчевий) підвищує активність, підсилює збу­дження центральної нер­вової системи. Цей колір зазвичай вибирають ак­тивні діти з холеричними межами. Холодний колір (синій, фіолетовий) за­спокоює. Його вибира­ють діти з флегматичними межами, спокійні. Жовтий і зелений кольо­ри сприяють прояву ви­тривалості. За допомогою кольорів можна регулюва­ти психоемоційний стан людини. Так, коричневе і чорне забарвлення сна­рядів складає враження, що вони важчі за предме­ти, які забарвлені в білий і жовтий колір.

Гімнастикою з м'ячами займаються в дошкіль­ному закладі підгрупами, індивідуально або у групі.

Час проведення одного заняття з дітьми 3—4-х ро­ків — 30 хв, з дітьми 5—б-ти років — 40 хв. Заняття проходять у чистою провітреному приміщенні на ки­лимі. Діти одягнені легко, без взуття.

Пам'ятаємо, що заняття — це казка. Як правило, ці заняття не мають великого м'язового навантаження, у них переважає безліч вправ на розвиток моторики (ха­пання, кидання тощо), звуконаслідувальні, а також різні ігри з розгорнутим ігровим змістом.

Дїти дістають насолоду не від того, що навчилися виконувати той або інший рух, а від самої гри. Вправи на м'ячах вони можуть виконувати протягом заняття.

За структурою руховий тренінг із м'ячами нагадує традиційне фізкультурне заняття:

1. Підготовча частина, до завдання якої входить розвиток усіх видів уваги, сприйняття і пам'яті, орієн­тування у просторі на матеріалі основних рухів.

2. Основна частина — освоєння загальнорозвивапьних вправ і вправ на тренажерах.

3. Заключна частина — рухлива гра і релаксація.

У старшій групі діти вже співвідносять свої дії з му­зикою, тому використовуємо музичний супровід або фонограму.

Використання фітболів у сюжетних рухливих іграх надає іграм творчого характеру, підсилює терапев­тичний ефект.

Діти у старшому віці охоче грають в різні без­сюжетні ігри з елементом змагання, естафети, ігри з різними предметами, готові до участі у спортивних іграх. Безсюжетні ігри дуже близькі до сюжетних — у них бракує образів, яких вони наслідують. В основі таких ігор лежить виконання певних рухових завдань із простими правилами.

Основна мета безсюжетних ігор із фітболами — рухове коригування розвитку вихованців. Перед пе­дагогом стоїть завдання: навчити дітей діяти відпо­відно до інструкції, що привчає їх орієнтуватися у просторі, розвиває спритність.

Слід використовувати також ігри-забави. Рухові зав­дання в цих іграх часто містять елемент змагання. Фітболи урізноманітнюють ці ігри, вони додають ді­тям радості і здоров'я, спритності, винахідливості, швидкості реакції.

«Золоті» правила футбол-гімнастики

1. Кожній дитині потрібно добирати м'яч за зрос­том так, щоб під час посадки на м'яч між тулубом і стегном, стегном і гомілкою, гомілкою і стопою був прямий кут. Правильна посадка передбачає також підведену голову, опущені і розведені плечі, рівне по­ложення хребта, підтягнутий живіт.

2. Перед заняттям із м'ячами треба пересвідчи­тися, що поруч немає гострих предметів, які можуть пошкодити м'яч.

3. Діти мають зручний одяг, що не заважає рухам, і неслизьке взуття (краще без взуття на килимку).

4. Починати треба із простих вправ і полегшених вихідних положень, поступово переходячи до склад­них.

5. Жодна вправа не має завдавати болю або ви­кликати дискомфорт.

6. Слід уникати швидких і різких рухів, скручувань у шийному і поперекових відділах хребта, інтенсивно­го напруження м'язів і спини.

7. Під час виконання вправ, лежачи на м'ячі, не за­тримувати дихання.

8. Виконуючи вправи на м'ячі, лежачи на животі і спині, голова і хребет мають становити одну пряму лінію.

9.Під час виконання вправ м'яч не повинен рухатися.

10.Фізичне навантаження за ча­сом має суворо дозуватися відповід­но до вікових можливостей дітей.

11. Стежити за технікою виконання вправ, дотримуватися при­йомів страхування і вчити дітей са­мострахування.

12. На кожному занятті намагатися створювати позитивний емо­ційний фон, бадьорий, радісний настрій.

13. Можна проводити комплекс­ні заняття, коли одночасно з ви­конанням фізичних вправ діти удо­сконалюють культуру мовлення, правильну вимову.

14.Для формування комуніка­тивних умінь можна виконувати вправи на м'ячах у парних загальнорозвивальних вправах, рухливих іграх, командних змаганнях.

Рухова казкотерапія

В основу психологічних ігор, що їх проводять із використанням коригувальних м'ячів, покладено всі загапьнорозвивальні вправи, які були вивчені рані­ше. Одним із найважливіших принципів у роботі .з ді­тьми є принцип повторності. Одні й ті самі вправи, що повторюються, швидко набридають дітям, тому для різноманітності і зацікавленості всі вправи об'єднані в літературні казки.

Фітбол-казки — це самостійні заняття з дітьми молодшого віку, коли педагог роз­повідає сюжет казки, супроводжуючи її вивченими раніше рухами. Увага дітей прикута до змісту казки і виконання вправ не стає нудним та одноманітним повторенням.

Для дітей старшого віку фітбол-казки використо­вують як гімнастику, що бадьорить після денного сну, коли діти прокинулися і перебувають ще у напів­сонному стані. Педагог пропонує дітям прослуха­ти казку із заплющеними очима і запам'ятати її. Таке поступове про­будження корисне для дітей, оскільки швидкий підйом може бути причи­ною негативного настрою. Казка активізує слухову увагу, викликає в уяві малят багато асоціацій і образів, тим самим дає змогу за допомогою образів запам'ятати і від­рити всю розповідь. У кожній казці є своєрідна «мнемотаблиця» рухів, за допомогою якої діти викону­ють казку як єдиний руховий комплекс. Кожна вправа потребує попереднього розучування і багаторазового закріплення у вільній діяльності.

Усі казки дібрані не випадково, на спрямованість казок підкреслює значущість таких проявів, як доброта, турбота про ближнього, взаємо­допомога, дружба і довіра. У практичній діяльності з дітьми ми використовуємо народні казки «Рукавич­ка», «Колобок», «Коза-дереза» тощо які удосконалю­ємо своїм особистим сюжетом.

Ігри, пов'язані з казковими сюжетами, характери­зуються не лише різноманіттю рухів , а й свободою їх використання у будь-яких ігрових ситуаціях, що створює багато можливостей для прояву ініціативи і творчості. Граючи, вихованці переживають радість від реалізації фізичних і розумових сил.

фитбол1

фитбол2

фитбол3

фитбол4

Театралізована вистава
"Пан Коцький на новий лад"- учасники діти старших груп "Сонечко" та "Капітошка"

Дійові особи: дід, баба, пан Коцький, вовк, ведмідь, лисичка, кабан, їжак.

На дворі, на лавочці біля хати сидить дід та баба, а біля її ніг лежить кіт.

Автор.
Жили собі дід та баба тай горя не знали,
Мали мале господарство, ще й кота тримали.
Але котик постарів, спав вже багатенько,
Не ловив мишей він зовсім, бо став ледаченький.
Баба дідові отак весь час говорила
І плакала, і кричала, а часом просила.

Баба.
Ой, дідусю, голубчику, змилуйся над нами,
Заведи кота ти в ліс, тай зостав з вовками.
Хай вони його з'їдять, отаке ледащо,
Бо не буду годувати я його нізащо.

Дід.
Добре, баба, заведу, та там і покину,
Йди-но, Мурчику , сюди, ти вража дитино.

Автор.
Взяв котика у мішок до лісу подався,
Там оставив під пеньком, тай чемно попрощався.

Дід.
Живи, Мурчику, тут гарно, їж траву, малину,
Не хотів ловить мишей, а спав цілу днину.

Автор.
Залишив кота під дубом,
Кіт сидить, сумує,
Коли дивиться лисички весело мандрують.

Лисички. (співають)
Ми лисички, ми сестрички,
По лісу гуляємо,
Ми гусяток пасемо.
Зайців піджидаємо.

1. Лисичка.
Боже, милий, що за диво, вперше таке бачу!
Скажи мені, як ти звешся, молодий козаче?


2. Лисичка.
Що тут робиш, поробляєш куди шлях ти держиш?

Кіт.
Я - Пан Коцький цар звірів, по лісу мандрую
Дуже добре бачу, а ще краще чую.
Можу всіх я вас поїсти, коли розізлюся.

1. Лисичка.
Ой, ти, котику коточку, не сварись, не сердься,
Бо для тебе у нас є курятина з перцем.

2. Лисичка.
Іди до нас поспішай, жити у хатину.
Будемо тебе глядіти, як малу дитину.

Автор.
Й стали вони разом жити, кота годувати,
Вкладати в ліжко спати ще й пісні співати.

1. Лисичка.
Лягай, котику, поспи, а ми поспіваємо,
Можемо казку розповісти, якщо побажаєш.

Вкладають в ліжко, співають колискову.

Автор.
Кіт заснув, лисички встали, тихо вийшли з хати
Й сіли собі на пеньочку рушник вишивати.
Вже пройшло чимало часу, кіт поспав, прокинувся
Став з собою розмовляти, в слух думки казати.
Саме ось оцю розмову підслухав зайчисько,
Який нишком пробігав біля хати близько.

Кіт.
Ох, і добре я живу в цих лисиць гарненьких,
Вони мене так милують, як дитя маленьке,
Можу спати, погуляти, книжку почитати.
А ще можу я, як схочу, як буде охота,
Половити усіх звірів та кинуть в болото.

Автор.
Як почув оце все зайчик, то дуже злякався,
Побіг звідти він мерщій, під кущем сховався.
Там просидів він довгенько, подумав гарненько
Поборов в собі він страх, до друзів подався
Щоб усе це розказати, чого він злякався.

На лісовій галявині сплять вовк, кабан, ведмідь, білка, їжак. Розглядують лісові квіти.
Ведмідь.
Зайчику, що з тобою сталось, що з тобой вкоїлось
Чого так перелякався, чи чого наснилось?

Кабан.
Зайчику, поглянь на мене, який ти смішненький,
І чого ти так злякався, дурнику маленький?

Білка.
Іди, зайчику, сюди, розкажи скоренько,
Хто тебе так налякав, ти ж моє серденько?

Вовк.
Чого зайчику тремтиш, як ота осика,
Кажи нам усе мерщій, щоб не було лиха.

Їжак.
Ой, зі сміху я помру, дивлячись на тебе
І з якого таки дива так тремтіти треба?

Зайчик.
А мені вже не до сміху, всі мовчить, ні звуку,
Бо я бачив у лисичок отаку звірюку (показує)
Він казав, що за годину нас усіх половить,
Всіх посадить у мішок ще й в болоті втопить.

Ведмідь.
Що ж тепер нам всім робити, що нам предпреняти.
Як же братці, нам тепер в лісі проживати?

Вовк.
Я, вважаю, всім нам треби подарунки нести,
Щоб оцей страшний звірюка не чіпав нашої честі.

Їжак.
А я йото не боюся, я клубком звернуся,
В носа голками вип’юся, буде тозі знати,
Як маленького мене безсоромно чіпати.

Білка.
Ну страшний, ну здоровенний,
Ну і що із того,
Треба, друзі, нам насамперед глянути на нього!
Підеш, зайчику, ти знаєш де його шукати,
Запроси його у гості до моєї хати.

Вовк.
Вірно, вірно білка каже, глянемо гарненько,
А тоді вже поговоримо з звіром тим чемненько.
Заєць.
На біду я народився у лиху годину,
Піду зараз до лисички, може там і згину!

Автор.
Пішов зайчик до лисичок, щоб з гості позвати,
І побачив їх хороших, усіх біля хаті.
За столом вони сиділи й чайок попивали,
Булку з маслом куштували, тихо розмовляли.

Заєць.
Добрий день, руді лисички, гарні та миленькі,
Запрошує вас білочка в гості всіх чемненько,
Прихватіть разом з собою гостя ви страшного.
Всі ми дуже хочемо глянути на нього.

Лисичка.
Ми у гості всі прийдемо, та ви поховайтесь,
Бо розірве вас на шмаття, тоді начувайтесь.

Зайчик біжить знов до звірів в ліс.

Зайчик.
В гості всі вони прийдуть, лисички сказали,
Але всім нам поховатись вони приказали,
Бо порве він всіх на шмаття, ледь кого зачує
Буде тоді нам всім лихо, от такий він дурень!

Автор.
Як почули оте звірі, зразу поховались,
Хто в кущі, хто за пеньок – всі порозбігались!

Ідуть кіт з лисичками, несуть всім подарунки та співають.

Всі.
А ми в гості йдемо бочку меду несемо,
Ще горішки лісові, та ці квіти лугові.
Моркву та капусту всім на закуску.

Кіт.
А де ж звірі всі пропали? Ніхто не стрічає?

1 Лисичка.
Всі звірі у лісі зараз поховались,
Бо дуже тебе вони налякались.

Кіт.
А чого мене боятись, я ж не буду тут кусатись?
Що я можу їм зробити? Можу лиш мишей ловити,
Можу випити сметану, коли з глечика дістану,
Можу вкрасти м’ясо, сало, та за це перепадало!

Виходять всі звірі.

Вовк.
Де ти, зайчику, скажи, бачив диво – велетня?

Кабан.
Та хіба йому під силу з’їсти нас таку ораву?
Чи втопити у болоті, чи іще чого зробити?

Білка.
В страху очі ох, великі!

Кіт.
Хочу з вами в лісі жити, з усіма вами дружити,
Буду ліс охороняти, мишей сюди не пускати.
Щоб по лісу не гуляли, та коріння не псували.

Звірі.
Добре, добре ми вітаємо тебе в нашім лісі,
Живи собі у лисичок у добрі і втісі!
Приєднуйся ти до нас святкувати в добрий час!

Всі беруться за руки танцюють та співають.

театралізована вистава

театралізована вистава1

.

Кiлькiсть переглядiв: 112

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.