/Files/images/_____________________.gif - проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.

/Files/images/be5382300b111111111111111111111.gif

Психодіагностика
Мета психодіагностики - визначити об'єктивний стан дитини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Ви, мабуть знаєте, що для діагностики дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі – дитячі. Психолог може попросити вашу дитину щось намалювати, пограти з ним в захоплюючу гру, – а насправді ж, за допомогою цих дій збере необхідні дані. Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик.
Розвиваючі заняття
За допомогою розвиваючих психологічних ігор психолог допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Найчастіше розвиваючі психологічні заняття проводяться з групою дітей, тому дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, вільно почуватися в колективі.
Корекційно-відновлювальна робота
За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стресс.
Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія. Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія. Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках психолога потужним засобом допомоги.
Консультування батьків та сімейне консультування
У психологів є така аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього середовища дитини. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

/Files/images/28000891.gif

/Files/images/b5850deaf0456.gif

Зустріч з дитячим садочком – ще один крок до самостійності. Ви вирішили, що вашій дитині час відправлятися у вільне плавання? Підготовку треба почати заздалегідь, тоді матрос подолає і бурі і штиль.

Підготовка дитини до дитячого садочка не менш важлива, ніж підготовка до школи. Дитина стоїть на порозі нового світу – світу обов’язків і дисципліни, занять і святкових ранків, симпатій і конфліктів. Необхідно допомогти дитині у цьому.

Для того, щоб підготовчий етап дав бажані результати, треба відповісти на одне просте питання «Чи готові ви (батьки) відправити дитину до дитячого садочка?» Якщо дитина бачить, що батьки налаштовані позитивно по відношенню до дитячого садочка, то адаптаційний період пройде для неї легко. Тому треба вибрати ту установу, яка внушає довіру. Спокій і оптимізм допоможуть батькам у адаптаційному періоді їх дитини. На думку спеціалістів, дитині, в залежності від особливостей характеру і темпераменту, необхідно від 2 до 4 місяців. Цього часу повинно вистачити для того, щоб відрегулювати режим дня, поступово привчити малечу до своєї відсутності, повести його «на екскурсію» у вибраний дитячий садочок. Якщо по закінченню цього часу дитина буде вранці спокійно і радісно відправлятися туди, ви зможете поставити «відмінно»! Мама, тато, бабуся і дідусь – звичне коло спілкування дитини. Безумовно мама – сама головна для нього людина. У дитини може скластися враження, що це і є його світ, який залишиться незмінним. Щоб цього не сталося, починати треба виходити в світ: відвідуйте разом з дитиною друзів, у яких є діти, бажано однолітки вашої дитини. Не заважайте їм спілкуватись, надайте повну свободу дій хоча б на час. Хай навчаються гратися, ділитися і вирішувати конфлікти самостійно.Так дитина поступово звикне до думки, що деякий час може обійтися без батьків, а ви отримуєте можливість вирішувати свої невідкладні справи. Це буде ще однією сходинкою вашої дитини до самостійності.Ніколи не запізнюйтесь і завжди повертайтесь, коли пообіцяли дитині, навіть якщо він залишився на деякий час з одним із батьків. Дитина повинна знати, мама (тато) про неї пам’ятають і обов’язково прийдуть своєчасно. Тоді у майбутньому їй буде легше відпускати вас, а очікування у дитячому садочку не буде тяжким. Якщо на характер людини впливають виховання, спосіб життя, обставини, то темперамент надається раз і назавжди. Характер можна підкоректувати, в той час як темперамент – це константа, намагатися на яку вплинути марно. Він проявляється практично з перших же днів життя маленької людини.Повірте, важливо враховувати особливості психічного складу дитини. Від темпераменту в немалій мірі залежить те, як вона буде почувати себе в колективі.

Меланхолік: «Мені треба притаїтись» Нерішуча і замкнута малеча, частенько капризує, плаче, жаліється. Ні, дитина не слабохарактерна. Просто вона гостро потребує підвищеної уваги.Дитина не любить різких перемін, будь-яке нововведення у розпорядку дня їй не по душі. Все нове вона сприймає насторожено. Завоювати довіру дуже непросто. Зате її прив’язаності несуть стійкий характер. Меланхоліки, як правило, віддані і вірні друзі.

Можливі проблеми. Дитина може почати протестувати проти походу у дитячий садочок ще з вечора, а вранці почати плакати. Коли ж вам, вкінці кінців, удасться переконати дитину і ваш капризуля залишиться у групі, можливо він буде намагатися «мстити» вихователю за розлуку з мамою.

Що робити? Будь-які спроби вплинути на меланхоліка силою приречені. Домовляйтеся з ним – це самий ефективний і безболісний спосіб. Заздалегідь розповідайте дитині про майбутні події, акцентуючи її увагу на позитивних сторонах. За тиждень до пробного відвідування дитячого садочка розповідайте дитині про те, як цікаво гратися з іншими дітьми, вчитися читати, слухати казки, які будуть розповідати вихователі. Дитину важливо заздалегідь підготувати до першого дня у новій обстановці.

Флегматик: « Так і буду тут сидіти!» Ваша дитина зазвичай спокійна і розсудлива. ЇЇ не захоплюють шумні ігри з однолітками, вона віддає перевагу грі на самоті, любить займатися конструюванням, ліпленням, малюванням. Їй цікаво самій з собою. Дитина обожнює мріяти та фантазувати. Відмінні риси – стриманість і зрілість. Іноді може здаватися, що вона підкорюється обставинам і це не доставляє їй незручності. Не помиляйтесь: просто син або донька не любить ділитися своїми переживаннями. Малюк довго звикає до дитячого садочка, але рідко виражає своє явне незадоволення.

Можливі проблеми В період звикання малюк часто заглиблюється у себе і у перші дні перебування у садочку погано йде на контакт з дітьми і вихователем. Так він демонструє своє несприйняття нової ситуації. Малюк не стане плакати вранці і без зайвих емоцій помахає мамі ручкою у момент розставання. Всі почуття він залишить при собі, але це не значить, що його переживання і хвилювання менш сильні, ніж у інших.

Що робити? Для того, щоб дитині було легше пристосуватися до нових умов, принесіть у дитячий садочок улюбленого плюшевого ведмедика, піжаму, капці, скляночку або чашечку. Маленькому тихоні необхідно відчувати себе також комфортно, як вдома.

Холерик : «Виявіть, будь ласка, інтерес до моєї персони!» Дитина легко збуджується. Їй подобається бути на публіці, епатувати оточуючих. Малюк швидко звикає до нової обстановки і людей, однак дійсно добре він відчуває себе тільки тоді, коли знає, що володіє ситуацією.Холерик не з боязких. Негативні емоції він виплескує відразу і на того, хто опинився поблизу.

Можливі проблеми Під час адаптації маленький задира, можливо, буде вести себе агресивно по відношенню до однолітків та вихователя. Так дитина демонструє незадоволення новою ситуацією. Пізніше в групі дитина обов'язково стане лідером. Готуйтесь до того, що час від часу вам розповідатимуть про нові витівки вашого пустунчика.

Що робити? Не карайте дитину за войовничість і нестриманість. Ваше завдання – спрямувати її енергію у мирне русло. Пояснюйте дитині наслідки її агресивної поведінки.

Сангвінік: «Усміхнений, мурливчивий, з багатьма на ти » Діти цього типу – найбільш "садкові". Якщо ваша дитина сангвінік, вважайте, що вам пощастило. Дитина весела, допитлива, легка у спілкуванні, не злопам’ятна. ЇЇ товариськість допомагає заводити друзів і знаходити спільну мову з дорослими. Вона рідко буває у пригніченому стані, в палітрі її емоцій переважають світлі тони. Дитина непостійна. Властива їй «поверхневість» не дає на довгий час зосередитись на одному занятті: вона любить різноманіття і швидко стомлюється від одноманітності.

Можливі проблеми. Дитині набридає одноманітність, тому садочок може швидко набриднути. Своє незадоволення ваш малюк не стане ховати, і ви швидко про це дізнаєтесь.

Що робити? При виборі установи для вашої дитини зверніть увагу на те, які там заняття. Музичні заняття, фізкультура, малювання і т.д. - вашій дитині це все буде до вподоби. Вона буде із задоволенням відвідувати дитячий садочок, якщо там достатньо цікаво.



ПОРА ЧИ НІ ?

Цей нескладний тест у поєднанні з вашою спостережливістю допоможе відповісти на це питання. За кожне «так» - 2 бали, «не зовсім» - 1 бал, «ні» - 0 балів.

1. Дитина вміє самостійно їсти або пити: Так Не зовсім Ні

2. Ваша дитина з немовля оточена великою кількістю людей: Так Не зовсім Ні

3. Малюк ходить у туалет самостійно або за вашою допомогою: Так Не зовсім Ні

4. Ваша дитина з легкістю залишається на пару годин без мами: Так Не зовсім Ні

5. Малюк із зацікавленням відноситься до незнайомих діток: Так Не зовсім Ні

6. Зазвичай малюк дотримується режиму: Так Не зовсім Ні

7. Денний сон для дитини не є проблемою: Так Не зовсім Ні

8. Вашу дитину можна назвати товариською і відкритою: Так Не зовсім Ні



Підраховуйте бали:

14 – 16 балів – ваша дитина на 100 % готова до дитячого садочка. Сміливо відводьте у дитячий садок, який ви вибрали. Не створюйте малечі складнощів: якщо ви бачите, що дитина із задоволенням ходить у дитячий садочок, не затягуйте з адаптаційним періодом. Можливо, ваша дитина вже через тиждень буде спокійно залишатись у дитячому садочку на цілий день.

9 – 13 балів – дитина ще недостатньо готова до того, що майже скоро їй необхідно іти до дитячого садочка. Зверніть увагу на формування базових навичок і дайте їй можливість бути самостійною. Кажіть про дитячий колектив тільки хороше. Готуйтесь до важливої події самі: від вашого внутрішнього настрою залежить відношення вашої дитинки до дитячого садочка.

1 – 8 балів – поки що маленьке дитинча не представляє собі, як цілий день він може провести поза домівкою, без своєї мами, без її уваги. Вам поспішати з дитячим садочком не треба. Привчайте малюка до автономності поступово і делікатно. Намагайтесь уникати ситуацій, внаслідок яких у дитини може сформуватися негативне відношення до колективу. Навчайте малюка елементарним навичкам самообслуговування. Читайте книжки, дивіться фільми, в яких мова йде про дитячий садочок. Вашій дитині ще потрібен деякий час.

/Files/images/поради психолога.gif

ЩО РОБИТИ ЯКЩО ... У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА

Визначте причини:

  • Можливо, конфліктність - наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона - центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.
  • Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.
  • Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім'ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.
  • Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Як себе вести з конфліктною дитиною:

  • Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.
  • Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об'єктивно розібратися у причинах конфлікту.
  • Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
  • Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.
  • Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

Радимо пограти:

  • Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.
  • З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.

ЩО РОБИТИ ЯКЩО...У ВАС СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА

Визначте причини:

  • Найчастіше сором'язливість - результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.
  • Робота з подолання сором'язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором'язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.

Як себе вести з сором'язливою дитиною:

  • Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.
  • Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.
  • Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.
  • Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором'язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором'язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором'язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя.

Радимо пограти:

  • Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф і т. д. Така гра сприяє розкутості.
  • «Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.
  • «Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина - морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ...У ВАС НЕСПОКІЙНА ДИТИНА

Визначте причини:

  • Якщо емоційна нестійкість (то сміх, то сльози, то образа, то істерика) з'явилася несподівано, і ви раптом стали помічати, що дитина почала загострено емоційно реагувати на все, що відбувається навколо, то причиною може бути:
  • Кризовий вік (6-7 років). Дитина навчається керувати своїми емоціями, виявляти їх адекватно ситуації, але це поки що не дуже добре виходить.
  • Недостатньо сильно розвинене гальмування. Дитина безпосередньо, імпульсивно реагує на те, що відбувається, так як не може затримати емоції, залишити її при собі.
  • Незнання дитини, як їй висловити свій настрій, відсутність навичок володіння способами виявлення своїх емоцій.
  • Несприятливі відносини всередині родини, які дитина сильно переживає, і накопичена напруга вихлюпується в її емоційних реакціях.

Як вести себе з неспокійні дитиною:

  • Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішити для себе, що можна і що не можна, і узгодьте це зі всіма членами родини.
  • Своєю поведінкою показуйте дитині приклад: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вам в поведінці.
  • Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не відчуває себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, треба це зрозуміти і прийняти.
  • Пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати свої вимоги, краще, коли дитина заспокоїться, пояснити їй, чому ви зробили так, а не інакше. Не вимагайте від дитини надмірного самоконтролю і наберіться терпіння.

Радимо пограти:

  • Навчіть вашого малюка розслаблювати м'язи. Часто емоційна нестійкість дитини межує з неспокійним сном, сильним внутрішнім напруженням.
  • Під час читання казок, будь-яких спільних ігор просіть дитину мімікою показувати почуття героїв: радість, інтерес, здивування, печаль, страх, гнів.
  • Звертайте увагу дитини на те, який приємний стан спокою. Після рухливих ігор запропонуйте йому перетворитися на Соню, ледаря, розслабивши при цьому всі м'язи./Files/images/ЩОЩО.gif

/Files/images/24476586254.gifКоли у дитини криза 3 років, вона раптом стає примхливою і агресивною, не слухає батьків і навіть б’ється. Тільки якщо дорослих дитина бити боїться, тому що вони можуть за себе постояти, то вдарити однолітка або дитину молодше – рука не затремтить. У цьому випадку важливо правильно відреагувати на таку поведінку.

Якщо ваша дитина б’є інших дітей, найважливіше, що потрібно усвідомити: дитині потрібно встановити внутрішнє “табу” на бійку і в той же час не вселити їй, що якщо вона проявляє агресію, значить, вона погана.

Чого не можна робити

Якщо дитина б’ється, ні в якому разі не кажіть їй, що вона погана і ви її не будете любити, якщо вона не перестане битися.

Самі не допускайте рукоприкладства по відношенню до неї. Інакше вона, незважаючи на заборони, буде розуміти, що битися все ж таки можна.

Що робити потрібно

Не зупиняючись, пояснюйте, що битися не можна. Якщо ваші слова не доходять до дитини, і все одно вам скаржаться, що вона в садку або на дитячому майданчику когось ударила, в буквальному сенсі слідуйте за нею по п’ятах і “хапайте за руку”. Говоріть спокійно і впевнено: “Я не дозволю тобі ображати хлопчика. Якщо ти не припиниш, то не будеш взагалі з ним грати”.

Якщо після того, як ви “схопили за руку” і пояснили, агресивна поведінка по відношенню до цього хлопчика не припиниться, ізолюйте забіяку. Наприклад, до вас приходить в гості ваша подруга з дитиною, а ваш шибеник взяв звичку його бити. У цьому випадку посадіть свою дитину в стороні на стільчик, а самі почніть нарочито дружньо гратися з ображеною дитиною. Так він зрозуміє, що з забіякуватими дітьми не граються і краще слідувати вимогам мами.

Пам’ятайте, що запропоновані рекомендації вимагають послідовності. У цьому віці діти ще не міцно засвоюють соціальні норми, тому кілька разів сказати “битися не можна” не означає бути впевненим, що дитина це засвоїла і що це для неї табу. Для формування цього табу недостатньо рідкісних ігор в пісочниці.

Проводьте профілактику

Якщо дитина надмірно агресивна, це може означати таку реакцію на дійсність. Вона так чинить через безсилля виказати свої почуття, висловити їх і домогтися розуміння і прийняття – такою, якою вона є. Можливо, вона просто не може сказати словами так, щоб її зрозуміли, тому вдається до бійки. Частіше кажіть своїй дитині, що ви її любите, що вона хороша, але іноді поводиться неправильно. Дайте зрозуміти, що ви її розумієте: “Ти сердишся через .. Тобі хотілося б, щоб …”. Таким чином ви поясните їй її ж почуття.
Джерело: lady.tsn.ua

/Files/images/сон11.gif

/Files/images/сон1.gif1. Одним із способів, як впоратися з проблемами, пов'язаними зі сном вашої дитини, є підтримка хорошого ставлення до сну вночі. Сон - це випробування, яке ви не можете насильно нав'язати своїй дитині, і насправді, примус може тільки погіршити ситуацію. Найкраще, що ви можете зробити - це забезпечити ситуацію, яка буде достатньо безпечною для вашої дитини, щоб дитина спала. Ви повинні встановити довгострокову мету, і поступово прищеплювати дитині позитивне ставлення до сну, наполягаючи, що сон - це щось хороше, а не що-небудь, що він повинен зробити через примус або втому.

2. Допоможіть вашій дитині розвинути кілька асоціацій зі сном замість однієї - це допоможе вам справитися з проблемами зі сном у вашої дитини. Існують різні сигнали, які ви можете використовувати перед сном. Це може бути пісенька, заколисування, ковдра, та все, що завгодно, що може асоціюватися зі сном. Не дуже гарною ідеєю є те, якщо у вас буде всього одна асоціація зі сном - що трапиться, якщо її не буде (наприклад, ви не зможете заспівати перед сном)? Дитина повинна засинати, незалежно тільки від одного стимулу.

3. Ще один спосіб, як впоратися з проблемою сну, полягає в тому, щоб дитина була спокійна протягом дня - деякі люди рекомендують, що дитина повинна втомитися за день так, щоб вона(він) змогла спати всю ніч. Насправді це може призвести до зворотних результатів. Спокій і безпеку протягом дня, також допомагає дитині бути спокійною і вночі. Якщо ваша дитина не спокійна ночами, складіть список того, що може робити його неспокійною протягом дня. Постарайтеся уникати цих «агресивних» занять.

/Files/images/73.gif

Кiлькiсть переглядiв: 70

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.